Біографічна довідка: Брановицький Ігор Євгенович
(25 квітня 1976, Київ, УРСР — 21 січня 2015, Донецьк, Україна) — український військовик, кулеметник 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади, учасник війни на Сході України, захисник Донецького аеропорту, лицар Ордену «Народний Герой України» (посмертно).
Служив у складі українського миротворчого контингенту ООН в Анголі. Учасник Революції Гідності. Мобілізований як доброволець, з кінця серпня 2014 року проходив військові навчання під Житомиром, з жовтня 2014 року перебував у зоні АТО.

Життєпис:
У 1989 році разом із сім’єю переїхав з Кривого Рогу до Києва. У 1991 році закінчив 9-й клас загальноосвітньої математичної школи № 171 (нині Києво-Печерський ліцей № 171 «Лідер»). Фахову освіту здобував у Київському технікумі електронних приладів.

 Під час оборони аеропорту Донецька виніс на собі двох поранених з нового терміналу (серед них старшина Анатолій Свирид) і повернувся назад — разом із «Сєвєром» та Вадимом Соколовським, де був захоплений у полон. За повідомленнями очевидців, після тортур і знущань у полоні над побратимами добровільно визнав себе кулеметником, якого розшукували бойовики. Після катування був застрелений двома пострілами у голову російським терористом з Ростова-на-Дону Павловим («Моторола»).  У березні 2015 року був ідентифікований серед загиблих, яких вивезли з Донецька. Похований 3 квітня 2015 року на міському Берковецькому цвинтарі (ділянка 86, ряд 11, місце 3).

Нагороди:

Звання «Народний Герой України» (посмертно) (червень 2015).

Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

Орден «За мужність» III ст. (посмертно) (травень 2015).